Етюдник: особливості і переваги

Більшість професійних митців скажуть, що етюдник – дуже важлива, практично незамінна річ для будь-якої творчої людини. Втім, винятки трапляються навіть серед професіоналів, а вже починаючому новачкові тим більше складно визначитися, чи потрібна така покупка, і якщо так – то відразу або на більш пізньому етапі. В тому, чи потрібен етюдник дитині, необхідно визначитися ще до того, як купувати подібний виріб.

Якщо виходити із загальної класифікації, то можна сказати, що етюдник, по суті своїй, є однією з різновидів мольберта. Іншими словами, його основне завдання – бути умовно вертикальною підставкою для створюваної картини. Адже фахівці медичного та художнього напряму вказують, що малювати в сидячому положенні, нахилившись над горизонтально розташованої поверхнею, є шкідливим і неправильним заняттям.

Втім, на відміну від стандартного (в розумінні більшості людей) мольберта є, і не одна. В першу чергу, етюдник робиться максимально компактним, оскільки він оптимізований під живопис на пленері, тобто на відкритому повітрі. Це не означає, що їм можна користуватися в приміщенні.

Крім того, етюдник є не тільки власне мольбертом, але ще і зручним валізкою, призначеним для зберігання і перенесення малювальних приладдя. За рахунок того, що і сам валізку, і лежать в ньому приналежності сумарно можуть важити більше десяти кілограмів, пряме використання етюдника за призначенням дітьми малоймовірно – хіба що хлопчиками старшого підліткового віку.

Інша справа, що для новачків, які тільки починають творчі пошуки себе і не мають вдома достатнього простору для малювання, етюдник можна вибрати як запобіжний примітивної організації робочого місця – тут і невеликий мольберт, і місце для інструментів.

Хоча сама конструкція здається гранично простий, навіть у неї є певні варіативні характеристики, що дозволяють класифікувати таку продукцію. В першу чергу, дитячий етюдник для малювання повинен бути легким, інакше оригінальне призначення просто втрачається. Тому, на відміну від «дорослих» моделей, корпус може бути полегшений завдяки використанню деталей меншого розміру з більш легких матеріалів.

Передбачається, що етюдник спочатку переносний, однак, з огляду на дитячі потреби і можливості, не виключається і його суто настільний варіант, який від простого настільного мольберта відрізняється можливістю зберігання інструментів.

В комплект етюдника для повноцінної роботи на пленері може входити ще й тринога, що дозволяє організувати робоче місце навіть там, де для цього немає особливих умов. При цьому етюдники, як і більшість інших видів мольбертів, не висувають обмежень щодо виду використовуваних фарб.

Правда потрібно звернути увагу на способи кріплення: вони дозволяють використовувати на вибір папір або полотно на підрамнику, і якщо дозволяють, то така покупка згодиться і для акварелі з гуашшю, і для олійного живопису і для будь-яких інших видів образотворчого мистецтва.

Нарешті, деякі виробники пропонують придбати не просто сам по собі етюдник, а відразу у вигляді набору з усім необхідним – з фарбами, пензликами, папером для малювання та іншими приналежностями. Професіоналам в такому мистецтві такі пропозиції навряд чи будуть цікаві, оскільки комплектація тут буде не вище стандартної, проте для новачка, поки не знає, з чим порівнювати, і не вміє правильно вибирати, таке рішення може виявитися оптимальним.

Розміри етюдника обмежені не лише форматом малюнка, але і здатністю художника підняти і понести такий чемоданчик. Малий етюдник для дитини є не просто зручністю, а суворою необхідністю. Вибирати його потрібно, виходячи не просто здібності малюка підняти такий чемоданчик, – художник у пошуках потрібного пейзажу і натхнення іноді змушений пройти до десяти кілометрів пішки з таким ящиком у руках!

Тим не менш, в гонитві за розмірами міні потрібно розуміти, що малюнки мають бути не менше певного габариту. Для дитини мінімальним варіантом бачиться етюдник, що допускає використання стандартних аркушів А4. Цей формат є доволі поширеним, в тому числі і в навчанні дітей, і дозволяє в нормальному масштабі зобразити практично будь-який сюжет. Якщо формат етюдника буде ще менше, то виникне ризик творчого обмеження дитини, так і маленький художник просто дуже скоро переросте такий подарунок.

У складеному вигляді етюдник нічим не відрізняється від звичайного ящички, переважно прямокутної форми, який всередині має порожнину, призначену для зберігання інструментів. Хороший етюдник в ідеалі повинен бути оснащений всередині ще й різними кріпленнями, що дозволяють з великою зручністю зберігати ті ж пензлика або олівці, щоб вони не розсипалися по всьому ящику. Всередині можна зберігати абсолютно всі потрібні приладдя: олівці або кисті, фарби, розчинник і маслянку (якщо вони необхідні).

Кришка скриньки влаштована таким чином, щоб її можна було зафіксувати в положенні, близькому до вертикального, тоді вона замінить планшет звичайного мольберта. Конструкція повинна дозволяти регулювати положення кришки, щоб дозволити художнику оптимально вибрати позу, однак більшість дитячих этюдников позбавлені таких зручностей. Для простоти транспортування виріб повинен комплектуватися наплечним ременем і ручками.

Багато етюдники самі по собі не містять жодного упору, представляючи собою звичайний ящик. Для домашнього використання це підходить оптимально (немає потреби витрачатися на непотрібну деталь), використання на вулиці ж виявляється дещо обмеженим – використовувати етюдник можна лише при наявності зручній поверхні для його установки, начебто парапету.

Для розширення можливостей є сенс купити етюдник з триногою. Вона здатна складатися до плоского стану, так що багато місця не займе, зате дозволить малювати пейзажі навіть далеко від цивілізації. Є етюдники, які відразу продаються з триногою, проте в деяких випадках вона в комплект не входить, її можна докупити при необхідності.

Вибір дитячого етюдника часто буває ускладнений відразу двома гальмуючими факторами: високою вартістю готових виробів і неможливістю підібрати ідеально підходить для дитини модель. У подібній ситуації найпростіший вихід – попросити папу самостійно зібрати такий ящик. Це спрацює, якщо тато володіє усіма необхідними навичками роботи руками.

Очевидно, що найчастіше подібний шедевр ручної роботи переважно дерев'яний, тому що саме деревина є найбільш прийнятним і зручним для обробки матеріалом. В якості основного матеріалу стінок можна використовувати навіть фанеру, лише б вона була достатньо міцною для витримування ваги начинки. Використання фанери дозволить істотно зменшити вагу готового виробу, а для зміцнення конструкції по контурах може використовуватися тонка дошка та металева фурнітура.

Починати створення необхідно з визначення розмірів майбутнього виробу. При виборі габаритів відштовхуватися варто не тільки від використовуваного паперу формату, але також і від розміру всіх необхідних речей – адже вони повинні поміститися всередину створюваного скриньки.

Багато художники, які малюють фарбами і практикували хоча б раз власноручне створення етюдника, рекомендують вбудувати всередину ще й дошку, яка буде використовуватися в якості палітри. Вона, як і кришка, повинна мати можливість закриватися і відкриватися, але при цьому ні в якому разі не стикатися з нею. Це необхідно тому, що у художника з собою може бути всього один полотно і неприпустимо, щоб зображене на ньому зіпсувалося від потрапляння фарб палітри.

Для цього зсередини кришки, яка і застосовується в якості мольберта, повинні бути передбачені металеві обмежувачі, що не дозволяють панелі дуже сильно зближуватися з нею. Сама палітра може виконувати ще одну важливу функцію – частково захищати готову картину або підготовлений полотно від зіткнення з інструментами.

Для того щоб залишити собі можливість вибирати горизонтальне або вертикальне положення полотна, можна виготовити окремий невеликий планшет з фанери. Важливо, щоб він містився всередину етюдника, інакше носити його з собою буде незручно. В якості фіксації можна використовувати будь-які металеві або дерев'яні напрямні.

Обов'язковим елементом будь-якого етюдника повинен бути замок, що не дозволяє вмісту самовільно покинути ящик. Ремінь можна взяти будь, однак необхідно вибрати кріплення, виконане за принципом штатива, тобто допускає певну зміну положення ременя для транспортування або малюнка «з рук».

Етюдник – не настільки масовий споживчий товар, щоб у цій сфері намітилися якісь свої розкручені бренди. В ідеалі вибір потрібно робити не так «на слух», як з власних вражень від конкретної моделі. Споживача в выбираемом товар має влаштовувати все, починаючи від зовнішнього вигляду і закінчуючи зручністю використання і передбачуваної надійністю.

Тим не менш, новачки в будь-якій сфері традиційно прагнуть скористатися чужим досвідом, тому практика вибору серед вже досить відомих марок дуже поширена. Довгий час одним з лідерів серед невибагливих новачків залишалася продукція подільського комбінату «Художник», однак останнім часом спостерігається загальне зниження якості її продукції. Сьогодні підвищену увагу варто звернути на такі марки, як Mabef, «Тахо», Brauberg, «Чорна річка» і Reewes.

Набагато правильніше вибирати етюдник не випустила його фірмі, а виключно за враженнями від конкретно взятої моделі. Хороший етюдник – це:

• Корпус. Виріб має бути виготовлено з якісної деревини, обов'язково без сучків і будь-яких інших дефектів. Найбільш легким сортом використовуваної деревини є липа. Чим простіше конструкція, тим краще, адже велика кількість дрібних деталей тільки збільшує ймовірність поломки. Кришка повинна фіксуватися у відкритому вигляді, щоб не закриватися при будь-якому різкому пориві вітру. Якщо в комплект входить палітра, оптимальний варіант для неї – оргскло: воно набагато легше чиститься.

• Ніжки. Якщо конструкція етюдника передбачає ніжки, перевагу варто віддати металевим, зокрема, алюмінієвим. Таке рішення володіє високою міцністю, їх також нерідко загострюють для більшої стійкості положення. Дерев'яні ніжки допустимі хіба що при використанні в умовах приміщення. Висоту краще брати з запасом, щоб не нахилятися.

Огляд саморобного етюдника дивіться у наступному відео.