Гастродуоденіт у дітей: від симптомів до лікування

Гастродуоденіт у дітей зустрічається нерідко, і останнім часом лікарі б'ють на сполох – кількість малюків з таким діагнозом стрімко зростає. Саме тому батькам рекомендується більш уважно ставитися до самопочуття синів і дочок і вчасно звертатися до лікаря, якщо з'являються ознаки гастродуоденіту.

Гастродуоденітом називають запальний процес травного тракту, який протікає в оболонках дванадцятипалої кишки та відділу шлунка, який прилягає до хребта. Одночасне запалення антрального відділу шлунка і дванадцятипалої кишки відбувається, як правило, не сама по собі, а як наслідки неправильного лікування гастриту або дуоденіту.

Хвороба має досить характерні ознаки – дитину нудить, у нього печія, знижується апетит, є болі в області шлунка, особливо після їжі, часто порушується стілець. Поступово запальні процеси у слизових оболонках органів травлення призводять до того, що змінюється їх структура, що позначається на функціонуванні органів травної системи.

Особливо схильні недузі діти, які живуть в розвинених країнах і звикли споживати багато вуглеводів, цукру, солі, фастфуду в їжу, малорухливі діти і підлітки.

У МКБ-10 захворюванню присвоєно номер До-29 з наступними номерами-різновидами після крапки.

Вчені встановили, що приблизно у семи з десяти хлопців болісний процес в шлунку і дванадцятипалої кишці викликають знайомі багатьом по рекламним роликам бактерії Helicobacter pylori. Роль цих мікроорганізмів у стані здоров'я шлунка була виявлена відносно недавно, і явище отримало назву хелікобактеріоз.

Але носіїв хелікобактерії насправді існують безліч, а захворювання органів ШКТ розвивається не у всіх. Виявлено, що хворіють гастродуоденітом діти, які не просто є носіями хелікобактерії, але й інфіковані при цьому якимись іншими збудниками хвороб, наприклад, ентеровірусами, герпетическими вірусами. Одночасний запальний процес і в шлунку, і у відділах дванадцятипалої кишки виникає деколи при наявному гастриті, який або лікують неправильно, або не лікують взагалі.

Також часто хвороба вперше стартує після перенесеного вірусного або бактеріального захворювання, що ослабив захисні і компенсаторні функції дитячого організму.

Найбільш схильні до хвороби наступні категорії малюків:

• народжені від патологічної вагітності і в результаті ускладнених пологів;
• карапузи, яких рано перевели на штучне вигодовування;
• діти, схильні до великих і серйозних алергічних формами, наприклад, до атопічного дерматиту, до набряків Квінке.

На ймовірність захворювання гастродуоденітом впливає і стан здоров'я інших травних органів – на тлі запалення підшлункової залози, кишкового дисбактеріозу, ентероколіту гастродуоденіт розвивається значно частіше. Також недуга зустрічається у малюків, які мають проблеми з нирками, з цукровим діабетом, а також у дітей з тривалими і постійними вогнищами інфекції в організмі, наприклад, з незалеченными зубами, хронічним тонзилітом. За деякими даними, протягом хвороби загострюється при паразитарних інфекціях, глистах. Також хвороба часто розвивається на тлі високої кислотності шлункового соку.

Ймовірність хвороби збільшується, якщо дитина звикла їсти всухом'ятку бутербродами та пиріжками з шкільної їдальні, якщо він ковтає «на бігу», погано пережовує їжу, постійно поспішає.

Іноді хвороба розвивається у відповідь реакції організму на тривалий прийом антибактеріальних препаратів, гормональних засобів.

Проаналізувавши сотні тисяч історій хвороби, гастроентерологи прийшли до висновку, що підвищується ймовірність розвитку гастродуоденіту у дітей шкільного віку, оскільки в цей період діти зазнають більш виражені психологічні проблеми, стреси, емоційне напруження, пов'язане з навчанням і міжособистісними стосунками з ровесниками. Іноді ніяких супутніх захворювань у дитини не виявляється, навіть багатостраждальної Helicobacter pylori. І тоді говорять про психосоматичному або психогенному порушення.

Гастродуоденіт у дитини може бути ендогенним (викликаних внутрішніми причинами) і екзогенних (викликаних зовнішніми причинами). Також виділяють гострий і хронічний запальний процес. Як вже говорилося, хронічні ураження виявляються значно частіше.

Іноді хвороба у дитини має прихований, латентний перебіг, іноді недуга носить монотонний характер, а іноді діагностується рецидивуючий гастродуоденіт.

У прямому взаємозв'язку з тим, які деструктивні видозміни викликало запалення в оболонках шлунка і дванадцятипалої кишки, виділяють поверхневу форму, ерозивну, геморагічну, атрофічну і змішану.

По своїй клінічній картині гастродуоденіт дуже нагадує звичайний гастрит. Дитина скаржиться на слабкість, підвищену стомлюваність, у нього може бути порушений нічний сон, у денний час його часто мучать головні болі. Навіть незначна фізична навантаження призводить до того, що дитина швидко втомлюється, виснажується. Часто лікарі виявляють у таких дітей ознаки вегетосудинної дистонії (ВСД).

Після їжі дитина скаржиться на біль в животі, відчуття тяжкості в районі розташування шлунка і трохи нижче. Коли відбувається загострення захворювання, болі стають сильнішими, вони віддають в область підребер'я і біля пупка. Посилення больових відчуттів зазвичай відбувається через 60-120 хвилин після їжі, у моменти, коли дитина відчуває голод, а також по ночах.

Частішає відрижка. Вона стає «гіркої», дитина скаржиться на печію, а іноді нудоту і блювоту. Підвищується слинотеча, порушується апетит, запори змінюються діареєю і навпаки.

У деяких випадках у дитини підвищується сонливість, спостерігається помірна тахікардія, підвищена пітливість, здуття живота через пару годин після прийому їжі.

Хронічна форма недуги найбільш часто загострюється в певні сезони – навесні і восени. При відсутності адекватного лікування і корекції стану дитини не виключені ускладнення у вигляді розвитку виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, холециститу, запалення підшлункової залози.

Якщо батьки помітили у дитини ознаки можливого гастродуоденіту, вони обов'язково повинні показати його педіатра, а потім у напрямку від дитячого лікаря відвідати дитячого гастроентеролога. Фахівець в першу чергу оцінить зовнішні ознаки – діти з гастродуоденітом часто відрізняються блідістю шкіри, «синці» під очима, шкірою з мінімальною еластичністю, а також ламкими і крихкими нігтями і волоссям. Язичок зазвичай покритий жовтуватим нальотом.

Загальний аналіз крові показує помірну брак гемоглобіну. Обов'язково призначається дослідження на паразитів – аналіз калу на яйця глист, лямблій.

Проводиться копрограма і фіброгастродуоденоскопія. Щоб оцінити, наскільки вражені оболонки органів травного тракту, може бути проведена біопсія. Дитині вимірюють рівень кислотності шлункового соку, а також роблять аналізи на виявлення хелікобактер. Можуть бути рекомендовані і рентген шлунка, і УЗД органів черевної порожнини.

Ефективність лікування багато в чому залежить від того, наскільки батьки готові до довгого дотримання рекомендацій лікаря, головною з яких є лікувальна дієта. Харчуватися дитина повинна не менше 6 разів на добу невеликими порціями. На його столі повинні бути присутніми страви, приготовані на пару, запечені або відварені. Все жирне або смажене, чіпси, газовані напої, консервовані продукти, піца і фастфуд, а також фабричні солодощі під суворою забороною.

Велику увагу потрібно приділити емоційному і психологічному стану дитини. Йому рекомендовано відвідування дитячого психолога, усунення всіх стрес-факторів. В періоди загострень хронічного захворювання лікарі рекомендують дотримувати постільний режим.

З препаратів, які може призначити лікар, варто назвати антацидні засоби, якщо кислотність висока, противосекреторные препарати – «Омепразол». Додатково можуть бути призначені адсорбенти, але їх використання підтримують не всі лікарі. Наприклад, відомий педіатр доктор Комаровський застосування сорбентів у цьому випадку вважає невиправданим.

Якщо захворювання носить хронічний характер, в період ремісії дитина відвідує фізіотерапевтичний кабінет, де йому можуть проводити електрофорез, лікування лазером, УВЧ, гідротерапію. Також поза загострення рекомендується фітотерапія, пиття мінеральних вод, рекомендованих гастроентерологом, прийом вітамінів. Дитина повинна хоча б раз на рік бувати в спеціалізованому санаторії або на курортному лікуванні в організації, що спеціалізується на хворобах шлунково-кишкового тракту.

Лікувати дитину доведеться досить довго – декілька років діти з таким діагнозом перебувають на обліку в гастроентеролога, кожен рік проходять обстеження. Прогнози неоднозначні – з одного боку, гастродуоденіт непогано «відповідає» на призначене лікування, а з іншого – періоди загострень трапляються досить часто, спровокувати їх може будь-який стрес, будь-які «огріхи» у дотриманні дієти, навантаження в школі.

Дитині з гастродуоденітом потрібно вчасно лікувати зубки і захворювання горла та порожнини рота, щоб виключити вогнища запалення поза шлунково-кишкового тракту.

Детальніше про захворювання розповідає фахівець у відео, представленому нижче.